Мовчання не може бути покаране. Жити в стресі від того, що тобі щодня пишуть, просять про зустріч і погрожують насильством над тобою і твоєю сім'єю, кажуть, що знають, де ти живеш, і прийдуть, поб'ють, застрелять, підірвуть тебе. Чи можна цьому заздрити? Ні. Я сам це відчуваю, хоч і в набагато менших масштабах. Але ці диванні лицарі страшні тільки в інтернеті, якщо так сказати [...].
Покоління, яке ніколи не бачило війни. Не бабусі, народжені в роки війни, які пережили Сибір і заслання, не представники литовської інтелігенції, народжені в еміграції або в постійному страху переслідувань, а нащадки стрибків і парторгів, які доводили свою правду в соціальному просторі. Для них найкращими роками життя були роки навчання та примусового копання картоплі в колгоспі, зі щасливим кінцем на сіножаті, куди їх затягнув найвродливіший тракторист села. [...]
Перший коментар під цією статтею буде - не святкуйте те, що приносить вам задоволення. Але, як сказала б моя сестра, святкування потрібні для того, щоб зустрітися і поговорити з близькими тобі людьми. І для того, щоб дати роздрукований папірець про те, що ти щось пожертвував Україні. Переважна більшість бачить це інакше. Купала - це вже не вогнища, берізки, коники біля річки з вінками, [...]...
Сьогодні - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Всі згадують про злочини проти людяності та концентраційні табори. Жахи війни. Плачуть і жахаються, що люди могли таке зробити. Що вони могли спричинити геноцид і такі жорстокі воєнні злочини. Геноцид включає в себе - вбивство членів певної групи; тяжкі тілесні ушкодження або психічні травми; навмисне заподіяння [...]...
Стандарт. Раніше був ГОСТ, тепер є інші. І подвійні. Але комусь краще жити за ГОСТом. Ми можемо радіти виключенню однієї дівчини з чемпіонату світу, куди вийшла вся команда, але в той же час радіти золоту іншої дівчини, тому що вона не вийшла з матчу, організованого за стандартами ГОСТу, і перемогу вирвали у кацапів. Чому найвідоміший авто [...].
Чому в Литві все завжди робиться через інший кінець? Всі збираються разом, висловлюють свою думку, дають обіцянки, приймають рішення. Всі чухають потилиці, щоб потрапити на екрани і в пресу, щоб сказати щось, що могло б допомогти вирішити ситуацію. Ви, звичайно, вже думаєте, що знаєте, про що я говорю. А от і ні. Почнемо зі спорту. Скільки золотих медалей мають [...]
